Чотири роки тому з Одеси ми вернулись вже не самі, а з нашою золотинкою – Касабланкою.  Кессі – наша перша собака, і ми трохи переживали, бо зовсім не мали досвіду в вирощуванні собак. Ми постійно писали Лєні Ушан, власниці розплідника в якому народилась наша золота дівчинка, задавали їй безліч питань і саме вона помогла нам виростити нашу Кессі, за що ми їй щиро вдячні.

Росла наша Касабланка досить серйозним щенятком, а всю свою веселу вдачу показувала коли ми виїжджали на прогулянки за місто – в ліси, поля – у справжній рай для голденів. Так і зараз дома: Кессі – спокійна доросла собака, а на прогулянках вона  перетворюється у грайливого щенятка із невичерпним запасом енергії.

Коли ми привезли нашу Кессі у Львів, то золотистих ретріверів у нашому місті було лише декілька. Жодна прогулянка не обходилась  без безлічі запитань про нашу собаку. А тепер все частіше  до мене підходять на прогулянках люди, які також мають ретріверів. Значно частіше тепер можна почути: «Це ж золотистий ретрівер! Я точно знаю - це ретрівер!». А весною цього року ми познайомились з ще одним  чудовим львівським голденом , Кессіним племінником – Себастьяном. Тепер ми часто гуляємо разом в парку, разом їздимо на велосипедах, а літом їздили на озера, щоб наші собаки могли досхочу наплаватись. Натаскою ретріверів у Львові поки що ніхто не займається, то ж одного разу ми самі організували собі таку натаску: поїхали за місто на озера тренувати наших собак шукати качку і приносити її. За час наших прогулянок Кессі звикла до Себастьяна так, що коли ми трохи довший час не бачимось, то починає скучати без нього.

Коли Кессі було півтора роки ми почали багато подорожувати разом з нею. Ми відвідали численні замки Західної України, побували в Польщі і Словаччині, а цього літа разом поїхали відпочивати на море у Хорватію. Кессі дуже любить подорожувати, то ж  довга дорога для неї зовсім не проблема – вона спокійно відсипалась на задньому сидінні у машині. Приїхавши і поселившись у апартаментах, ми пішли оглядати територію. Кессіній радості не було меж! Їй дуже сподобались хорватські білки, які зовсім не боялись людей та і собак також. Хоч на загальному пляжі готелю плавати собакам в день було заборонено, ми знайшли сусідній дикий пляж, куди і ходили з Кессі по декілька разів на день. Нашій Касабланці дуже сподобалось відлежуватись на сонці, її зовсім не хвилювали наші переживання стосовно того, щоб вона не перегрілась на сонці: Кессі чемно йшла в дім на пару хвилин і зразу назад на терасу – далі грітись на сонці!

По замках України Кессі також дуже любить їздити. Вона навчилась лазити по різних скелях, а тим більше по сходах у старовинних замках і вежах, хай якими стрімкими вони не будуть. Не побоялась Кессі відвідати і печеру на Тернопільщині. Так і подорожуємо разом тепер по всій Україні, бо їхати кудись без Кессі  вже зовсім не хочеться.

Крім того, Кессі – справжній мисливець. Шукати білок, мишей, пробувати самій зловити качку чи курку – її улюблене заняття. А цього літа на тернопільському озері Кессі зловила рибу! Сама! Зловила і принесла мені.  Вона постійно не перестає дивувати мене своїми талантами!

Тим не менше у Кессі є свій особливий характер.  Якщо вона не хоче чогось робити – то вговорити її просто не можливо. Але саме її характер я дуже люблю. Є у нас ще одне хобі – це виставки. Касабланка загалом любить виставки. Одного разу, чекаючи нашого рингу, я спустила її з поводка прогулятись, а вона побігла в один з рингів і стала в стойку! Але без підтримки глядачів і оплесків бігати вона не дуже хоче. Якщо у неї нема настрою, то вона може просто влягтись посеред рингу і відмовитись бігати, що вона одного разу й зробила. Але коли настрій у Кессі хороший¸ то вона прикладе усіх зусиль, щоб виступити якнайкраще.